Із сином позивача під час перерви в школі стався нещасний випадок, внаслідок чого дитина отримала тяжку травму ноги.
У складеному адміністрацією навчального закладу акті засвідчено, що син позивача перечепився за ученицю школи, впав та отримав травму. Також вказано, що вчитель закладу порушила законодавство та нормативні акти в частині недотримання посадової інструкції чергового вчителя.
Районний суд частково задовольнив позов батька дитини, стягнув із закладу освіти на користь позивача 20271,20 грн майнової шкоди, 200 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на правничу допомогу і витрати, пов’язані з явкою до суду представника позивача.
Суд апеляційної інстанції зменшив суму відшкодування моральної шкоди до 20 тис. грн, оскільки позивач вимог про відшкодування моральної шкоди в інтересах і на користь його малолітнього сина не заявляв, позов заявлений саме у зв’язку з тим, що моральна шкода спричинена позивачеві внаслідок того, що він «вкрай важко переймався стражданнями», які переніс його син через травму.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасував, у цій частині залишив у силі рішення районного суду з огляду на таке.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості отриманих дитиною тілесних ушкоджень, її фізичних та психічних страждань. Дитина двічі перенесла оперативне втручання, перебуває під постійним лікарським наглядом, визнана дитиною-інвалідом, потребує тривалого курсу реабілітації, що призвело до порушення нормального та звичного способу життя як дитини, так і її батьків. Хлопчик був обмежений у самообслуговуванні, пересуванні, тривалий час потребував навчання за індивідуальним планом, обмежений у фізичних навантаженнях, через травму не може повноцінно займатися спортом, вести активний спосіб життя, кульгає, оскільки одна нога в нього тепер коротша, що спричинює певні комплекси. Дитина потребує психологічної, соціальної та побутової реабілітації. Моральна шкода, заподіяна позивачеві, полягає також у глибоких переживаннях за життя та здоров’я сина.
Районний суд врахував характер та обсяг страждань, яких зазнали малолітня дитина й позивач, характер вимушених життєвих змін і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Апеляційний суд погодився, що позивач, як батько, переніс глибокі душевні страждання, при цьому, всупереч вимогам статей 367, 382 ЦПК України, переоцінив наявні в справі докази, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Із постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 738/387/19 (провадження № 61-25св20) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88338153.
За повідомленням прес-служби суду
_03_03.png)
